Україні відсутній єдиний центр, який би займався координацією науко-

вих досліджень у лісах. Поки-що немає достатньо тісних Де лысывнича наука'язків багатьох

спеціальних кафедр з подібними кафедрами зарубіжних країн, належного об-

міну науковою продукцією. Усунення вказаних недоліків дозволило б більш

ефективно використовувати науковий потенціал лісовиків України.

Література

1. Алов А.А. К истории Ин-та сельского хозяйства и лесоводства в Новой Алексан-

дрии// Записки Ново-Александрийского ин-та сельского хозяйства и лесоводства. – С.-Петер-

бург. – 1913, т. 22, вып. 5. – С. 52-56.

2. Вакулик П.Г., Самоплавський. Лісовідновлення та лісорозведення в рівнинних лі-

сах України. – Фастів: Поліфаст, 1998. – 508 с.

3. Генсірук С.А., Фурдичко О.І., Бондар В.С. Історія лісівництва в Україні. – Львів: Світ,

1999. – 424 с.

4. Криницький Г.Т. Становлення, здобутки та перспективи розвитку кафедри лісівниц-

тва Українського державного лісотехнічного університету// Наук. вісник УкрДЛТУ: Лісів-

ницькі дослідження в Україні. – Львів: УкрДЛТУ. – 1996, вип. 5. – С. 7-17.

5. Лавриненко Д.Д., Генсірук С.А., Бондар В.С. Петро Степанович Погребняк. –

К.: Наук. думка, 1978. – 60 с.

6. Мегалінський П.М. О мерах содействия естесственному возобновлению в равнин-

ных лесах Украинской ССР// Научные труды УСХА, т. ХХХІ, т. 10/ Разведение и возобновле-

ние леса. – К.: 1963. – С. 79-87.

7. Новиков О.Л., Мегалінський П.М., Бертуш М.Б., Наконечний В.С. Головні та лі-

совідновні рубки в рівнинних лісах Української РСР. – К.: УАСГН, 1959. – 114 с.

8. Погребняк П.С., Шмидт В.Е., Калужский Н.И., Вербицкий Л.Н. Основы лесной

типологии. – К.: Гос. издат. техн. пром. лит., 1944. – 311 с.

9. Погребняк П.С. Евгений Венедиктович Алексеев/ Выдающиеся деятели отечествен-

ного лесоводства. – М.-Л.: Гослесбумиздат. – 1950, вып. 2. – С. 91-99.

10. Погребняк П.С. Георгий Николаевич Высоцкий/ Выдающиеся деятели отечествен-

ного лесоводства. – М.-Л.: Гослесбумиздат. – 1950, вып. 2. – С. 117-146.

11. Погребняк П.С. Лісова дослідна справа на Україні за тридцять років радянської

влади// Вісн. АН УРСР. – 1948, № 4. – С. 65-72.

12. Редько Г.И., Бузун В.А., Редько Н.Г. Почерки по истории лесокультурного дела в

Украине. – Житомир: Полісся, 2005. – 528 с.

13. Свириденко В.Є. Внесок кафедри лісівництва у теорію і практику сталого лісокорис-

туваннч у рівнинних лісах України// Наук. вісник НАУ. – К.: НАУ. – 2002, вип. 54. – С. 102-114.

14. Фурсенко И.Д. Харьковский ордена Трудового Красного Знамени сельскохозяй-

ственный ин-т имени В.В. Докучаева. Очерки истории. – К.: Урожай, 1968. – 167 с.

УДК 630*946.3 Проф. С.М. Стойко, д-р біол. наук, доктор гоноріс кауза,

пров. наук. співробітник – Інститут екології Карпат НАН України

ЕКОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ ЛІСІВ,

НАБЛИЖЕНИХ ЗА ЦЕНОТИЧНОЮ І ВІКОВОЮ СТРУКТУРОЮ

ДО ПРИРОДНИХ ФІТОЦЕНОЗІВ

Дано оцінку різних форм антропогенного впливу на природний біогеоценотич-

ний покрив України та з'ясовані його екологічні наслідки. Показано екологічну пере-

вагу природних лісів, для яких характерний циклічний хід розвитку порівняно з

культурними фітоценозами, в циклі розвитку яких переважає лінійний хід. Залежно

від співвідношення у фітоценозах аборигенних та неаборигенних порід встановлено

шість категорій їх натуральності та показана їх різна екологічна здатність до саморе-

генерації, самозахисту, саморегулювання. Обґрунтовано перевагу лісового господарства,

161

наближеного до природного та дано його екологічну інтерпретацію. Моделями для

ведення такого господарства є пралісові екосистеми. Обґрунтовано потребу визначи-

ти в системі заповідних територій нову категорію "Пралісовий резерват".

у природним фітоценозам водоза-

хисну та інші екологічні функції.

Внаслідок суцільних рубань та широкомасштабного плантаційного лі-

сового господарства, яке тривалий період велося в багатьох індустріально

розвинутих країнах, в т.ч. і на Україні, відбулися істотні кількісні і якісні змі-

ни у лісовому середовищі та природній ценотичній структурі лісових форма-

цій, що стали причиною їх екологічної дестабілізації, а отже і зниження сере-

довищетвірної функції. Так, наприклад, протягом останніх століть лісистість

162

в Україні скоротилася з 40 % (Генсірук, 2004 р.) до 15,6 %. На сьогодні на

двох третинах площі лісів змінено природну вікову і ценотичну структуру.

Плантаційний метод створення культур був економічно вигідним при відсут-

ності мережі лісовивізних доріг та спеціалізованої техніки для вибіркового

(селективного) лісокористування. Приймаючи до уваги багатогранне значен-

ня лісових екосистем, а також сучасні досягнення лісової науки і техніки у

ряді західноєвропейських країн існує тенденція ведення лісового господар-

ства у приватних, общинних (міських, церковних) та державних лісах за зраз-

ком природних/ натуральних лісів, які завдяки видовій, ценотичній та віковій

різноманітності відзначаються високим вітальним потенціалом. Дана пробле-

ма актуальна і для України, на території якої природний біогеоценотичний

покрив зазнав значних трансформацій.

Екологічне порівняння природних та штучно створених фітоце-

нозів, категоризація їх натурального стану та оцінка вітальності

Внаслідок різних форм тривалого антропогенного впливу на лісові на-

садження – ексцизиційного (вирубка лісу), пасторального, селитебного, бел-

лоїдного (воєнного), пірогенного, хімічного і фізичного забруднення, рекре-

аційного в них відбулися істотні кількісні та якісні зміни, які негативно поз-

начилися на їх екологічному стані. У лісівничій літературі і практиці неодно-

разово ставилося питання про потребу реконструкції модифікованих наса-

джень (Погребняк, 1963 р.).