1.     Коротка характеристика ДП «Дубенське лісове господарство».

Дубенський держлісгосп розміщений на території двох адміністративних районів: Дубенського та Радивилівського.

В адміністративно-господарському відношенні держлісгосп розділений на чотири лісництва: Любомирське, Мирогощанське, Радивилівське та Смизьке.

Загальна площа держлісгоспу станом на 1. 01. 2011 р. складає 27889 га в т.ч. вкритої лісом 25154 га і складається з 21 урочища. Найбільш компактними є Любомирське та Смизьке лісництва. Загальний запас деревини на вкритих лісом землях складає 6062,8 тис. м³.

Таблиця 1.

Адміністративно-господарська структура та загальна площа

ДП «Дубенський лісгосп».

Назва лісництв	Загальна площа	Кількість		Відстань в км
		лісогосподарських дільниць	обходів	До  контори держлісгоспу	До найближчої залізничної станції
Білогородське	3226	2	6	6	18
Любомирське	7596	2	11	20	12
Мирогощанське	2452	2	6	12	2
Радивилівське	7110	3	12	55	2
Смизьке	7505	3	13	23	1
Всього:	27889	12	48	*	*

 

Лісорослинні умови.

По лісорослинному районуванню територія розміщення лісів лісгоспу відноситься до лісостепової зони, тільки південна частина території (частина Смизького і частина Любомирського лісництв) виділяється в особливий район, що називається Малим Поліссям.

Клімат району розміщення Дубенського лісгоспу можна вважати помірно континентальним, що обумовлюється впливом Атлантичного океану та Азіатської частини континенту.

Порівняно висока вологість, невеликі коливання температури, помірно тепле літо, м'яка із стабільним сніговим покривом зима – такі характерні ознаки кліматичних умов.

Кліматичні фактори, що негативно впливають на ріст і розвиток деревної рослинності: пізні осінні заморозки, січневі відлиги, сильні снігопади, опади увигляді злив у окремі роки. Пізніми весняними заморозками пошкоджується листя і молоді пагони горіха, ясена, клена, дуба. Сильні снігопади нерідко супроводжуються сніголомами соснових насаджень на багатих грунтах.

В цілому ж клімат цього лісорослинного району сприятливий для успішного росту таких деревних та чагарникових порід: сосна, дуб, ясен, модрина, бук, горіх та інші. Це підтверджує наявність насаджень відносно високих бонітетів ( сосни І – Іа, дуба І – ІІ бонітетів ).    Таблиця 2ні частини. Північна частина території (Мирогощанське лісництво) входить в геоморфологічний район, що називається Волино-Подільським плато. Рельєф плато досить хвилястий з ухилом на північ до Полісся. Окремі підвищення досягають 250 – 280 м над рівнем моря. Схили зрізані сіткою багаточисельних балок та ярів.

Південна частина території лісгоспу нижче лінії Хотин, Дитиничі, Тростянець а саме територія Радивилівського, Смизького, Любомирського лісництв представляє собою низину, яка тягнеться від Рава-Руської до Шепетівки і зливається з центральним Поліссям. Ця низина відпрацьована воднольодовиковими потоками, що відклали тут шари чистих і глинистих пісків, з під яких виступають крейдяні і третинні горизонти, утворюючи своєрідні гребні і столові гори. Останні представляють собою залишки розмитого високого плато. Рельєф низини дрібногребнистий, гривистий, дуже нагадує рельєф Західного Полісся. За схожість з останнім ця низина отримала назву "Мале Полісся”.

В межах Волино-Подільського плато грунтоутворюючою материнською породою є лес, що характеризується великим вмістом карбонатів кальцію. Наявність лесової товщини тут досягає 10 – 12 м. Типічні леси плато представляють собою палевого кольору суглинисту, добре відсортовану породу з розвинутою пористостю і відсутністю розшарувань. Вони в основному мають вертикальну ділимість, що обумовлює легкість їх розмиву на схилах.

В південній частині території в якості грунтоутворюючої породи найбільш широко поширені продукти вивітрювання карбонатів. З карбонатних порід тут представлені крейда і крейдяні мергелі, а також третинні вапняки. Особливістю цих порід є наявність щебеню в самих верхніх горизонтах. По своєму хімічному складу вони відрізняються від інших порід більшою кількістю карбонатів кальцію до 70 – 92%, що обумовлює міцне закріплення органічних речовин в грунтах, що утворилися на цих породах. Органічні речовини і елементи живлення рослин закріплені в цих грунтах настільки сильно, що навіть слабо піддаються розкладу мікроорганізмами.

На території Смизького і Любомирського лісництв значний простір покритий воднольодовиковими і древньоалювіальними пісками.

Ліси підприємства відносяться до рівнинних. 

Грунти.

Різницю в геоморфологічній будові обумовлює різноманітність грунтів на території лісгоспу.

В Мирогощанському лісництві переважають сірі та світло-сірі опідзолені грунти, що сформувалися в умовах лісостепу переважно на суглинистому лесі, місцями близько підстилаючому мергелями, вапняками, рідше – пісками.

В Радивилівському лісництві на значній площі поширені дернові перегнійно-карбонатні грунти, зформовані на сильно карбонатних породах ( 70 – 92% карбонатів кальцію) по механічному складу супіски чи пісчані дрібні суглинки.

В Смизькому та Любомирському лісництвах широке поширення мають глинисто-пісчані дерново-підзолисті грунти, приурочені до слабо-хвилястого рівнинного місцерозміщення.

В річкових долинах Смизького і Любомирського лісництв мають поширення торфяно-глеєві грунти з наявністю на поверхні шару торфу товщиною до 50 см і більше. Під торфом залягає в’язкий, сіросизий оглеєний шар. Грунт завжди пересичений вологою. Торфяні грунти з заляганням торфяного шару товщиною до декількох метрів мають поширення тільки у східній частині Любомирського лісництва.

Ерозійних процесів на території держлісфонду не спостерігається, незважаючи на те, що рельєф Волино-Подільського плато досить хвилястий, схили зрізані сіткою глибоких балок, а лесовидні суглинки легко піддаються розмиву.

Рівень грунтових вод коливається в межах від декількох сантиметрів до 80 м.

По вологості білша частина грунтів відноситься до категорії свіжих – 57% та вологих – 29%.

На долю грунтів надлишкового зволоження припадає 7 % площі.

Найбільш значна заболоченість держлісфонду в східній частині Любомирського лісництва, 228 га глибоких торфяників передано в довгострокове користування  під розробку торфу і 383 га виділені як резерв сировинної бази.

Заболочені ділянки виконують роль акумуляторів вологи, вони регулюють стік, сприяють підтриманню більш-менш постійного рівня грунтових вод на суміжних площах.

 Гідромеліоративних робіт держлісгосп не проводив.